Ривастигмін ІС

діюча речовина: rivastigmine;

1 капсула містить ривастигміну гідротартрату 2,4 мг (у перерахунку на ривастигмін 1,5 мг), ривастигміну гідротартрату 4,8 мг (у перерахунку на ривастигмін 3 мг), ривастигміну гідротартрату 7,2 мг (у перерахунку на ривастигмін 4,5 мг) або ривастигміну гідротартрату 9,6 мг (у перерахунку на ривастигмін 6 мг);

допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові капсули, корпус – білого кольору, кришка – білого кольору; вміст капсул – порошок від білого до майже білого кольору.

Психоаналептики. Препарати, які застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Ривастигмін.

Код АТХ N06D А03.

Фармакодинаміка.

Ривастигмін є інгібітором ацетил- і бутирилхолінестерази карбаматного типу, який, як вважають, сприяє холінергічній нейротрансмісії, уповільнюючи деградацію ацетилхоліну, що вивільняється із функціонально інтактних холінергічних нейронів. Отже, ривастигмін чинить сприятливий ефект на зумовлений порушеннями холінергічної нейротрансмісії когнітивний дефіцит при деменції, асоційованій із хворобою Альцгеймера або хворобою Паркінсона.

Ривастигмін взаємодіє з ферментами-мішенями з утворенням ковалентного комплексу, що тимчасово інактивує ферменти-мішені. Було показано, що у здорових молодих чоловіків після прийому всередину ривастигміну у дозі 3 мг активність ацетилхолінестерази у спинномозковій рідині знижується приблизно на 40 % протягом перших 1,5 години. Після досягнення максимального інгібуючого ефекту активність ферменту повертається до початкового рівня приблизно через 9 годин. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера пригнічення ривастигміном активності ацетилхолінестерази у спинномозковій рідині має дозозалежний характер у досліджуваному діапазоні доз (до найвищої дози 6 мг 2 рази на добу). Пригнічення активності бутирилхолінестерази у спинномозковій рідині у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, які отримували ривастигмін, було подібним до пригнічення активності ацетилхолінестерази.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Ривастигмін швидко і повністю абсорбується. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину. Через взаємодію ривастигміну з ферментом-мішенню при збільшенні дози лікарського засобу підвищення його біодоступності в 1,5 раза перевищує очікуване (для цього підвищення дози). Абсолютна біодоступність ривастигміну після його прийому у дозі 3 мг становить близько 36 ± 13 %. При прийомі ривастигміну з їжею його абсорбція уповільнюється (час досягнення максимальної концентрації (tmax) збільшується на 90 хвилин), величина Сmax знижується, площа під кривою «концентрація‒час» (AUC) збільшується приблизно на 30 %.

Розподіл

Зв’язування ривастигміну з білками крові становить близько 40 %. Він легко перетинає гематоенцефалічний бар’єр. Уявний об’єм розподілу становить 1,8–2,7 л/кг.

Метаболізм

Ривастигмін швидко та інтенсивно метаболізується (період напіввиведення з плазми крові (Т1/2) – приблизно 1 година) в основному шляхом гідролізу за участю холінестерази з утворенням декарбамільованого метаболіту. In vitro цей метаболіт незначно інгібує ацетилхолінестеразу (< 10 %). За даними, отриманими у дослідженнях in vitro, не очікується фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю таких ізоферментів цитохрому Р450 (CYP): CYP1A2, CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2E1, CYP2C9, CYP2C8, CYP2C19 або CYP2B6. За даними, отриманими у дослідженнях на тваринах, основні ізоферменти цитохрому Р450 беруть участь у метаболізмі ривастигміну мінімальною мірою. Загальний плазмовий кліренс ривастигміну після внутрішньовенного введення у дозі 0,2 мг становив приблизно 130 л/год, після внутрішньовенного введення у дозі 2,7 мг зменшився до 70 л/год.

Елімінація

Ривастигмін у незміненому вигляді у сечі не виявлений; основним шляхом елімінації є виведення нирками у вигляді метаболітів. Після введення l⁴C-ривастигміну виведення нирками було швидким та майже повним (> 90 %) протягом 24 годин. Менше 1 % введеної дози виводиться з калом. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера не виявлено кумуляції ривастигміну або його декарбамільованого метаболіту.

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що нікотин підвищує кліренс ривастигміну на 23 % у пацієнтів із хворобою Альцгеймера після прийому всередину ривастигміну у дозі до 12 мг/добу.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Тоді як біодоступність ривастигміну в осіб літнього віку вища, ніж у молодих здорових добровольців, дослідження за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера віком від 50 до 92 років не виявили жодних змін біодоступності, пов’язаних із віком.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості Сmax ривастигміну була приблизно на 60 % вища, а AUC – більш ніж у 2 рази вища, ніж у здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості Сmax і AUC ривастигміну були більш ніж у 2 рази вище, ніж у здорових добровольців; проте змін у Сmax і AUC ривастигміну у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня не виявлено.

Симптоматичне лікування легкої та помірної деменції при хворобі Альцгеймера.

Симптоматичне лікування легкої та помірної деменції у пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Підвищена чутливість до ривастигміну, інших карбаматів або до будь-якого з допоміжних компонентів лікарського засобу.

Тяжкі порушення функції печінки.

У зв’язку зі своєю фармакодинамічною дією ривастигмін не слід застосовувати одночасно з іншими холіноміметиками. Може спостерігатися фармакодинамічна взаємодія з антихолінергічними лікарськими засобами.

Ривастигмін може посилювати дію суксаметонію під час анестезії. Слід з обережністю застосовувати одночасно з β-блокаторами, іншими засобами, що знижують частоту серцевих скорочень або провідність.

Дослідження взаємодії показали відсутність фармакокінетичних взаємодій між ривастигміном та дигоксином, варфарином, діазепамом або флуоксетином.

Вплив ривастигміну на метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються за допомогою ізоферментів цитохрому Р450, є малоймовірним, оскільки цей шлях у його метаболізмі задіяний мінімально.

Титрація дози повинна проводитися з обережністю під наглядом лікаря. У разі припинення лікування більше ніж на кілька днів відновлювати терапію слід із найнижчої дози.

Необхідно регулярно контролювати масу тіла пацієнтів у зв’язку з можливістю втрати маси.

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з:

• синдромом хворого синуса, порушенням провідності серця;
• виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або схильністю до неї;
• судомними нападами в анамнезі;
• порушеннями функції нирок та печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості;
• астмою або обструктивним захворюванням легень.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Даних недостатньо, застосування не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції. Під час лікування можливі запаморочення та сонливість, тому слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Лікування має розпочинати та контролювати лікар, який має досвід діагностики та лікування деменції при хворобі Альцгеймера або деменції у пацієнтів із хворобою Паркінсона.

Препарат слід приймати двічі на добу, під час їди, ковтаючи капсулу цілою, запиваючи водою.

Початкова доза: 1,5 мг двічі на добу.

Титрація дози: при добрій переносимості дозу підвищують на 1,5 мг двічі на добу через кожні 2 тижні до досягнення максимальної переносимої дози.

Підтримуюча доза: зазвичай 3–6 мг двічі на добу. Максимальна добова доза – 12 мг.

У разі переривання лікування більше ніж на кілька днів слід відновити терапію з найнижчої дози.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю: можливе зниження дози відповідно до переносимості.

Діти: безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому препарат не застосовують.

Симптоми: тяжка нудота, блювання, діарея, артеріальна гіпотензія, галюцинації, брадикардія, синкопе, міоз, підвищене потовиділення, судоми, м’язові фасцикуляції.

Лікування: припинення прийому препарату, симптоматична терапія. Може застосовуватися атропін (сульфат атропіну). Інші холінолітики не рекомендуються. Виведення препарату за допомогою діалізу малоефективне.

Лікарський засіб Ривастигмін ІС®, як і інші препарати, може спричиняти побічні реакції, хоча вони проявляються не у всіх пацієнтів.

З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто – біль у животі, диспепсія, зниження апетиту; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, виразки.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль, тремор, сонливість; нечасто – судоми, екстрапірамідні симптоми, делірій, парестезії.

З боку психіки: часто – тривожність, депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, безсоння.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, артеріальна гіпотензія, стенокардія.

З боку органів дихання: нечасто – бронхоспазм, задишка.

З боку шкіри: часто – підвищене потовиділення; нечасто – висип, свербіж.

Загальні порушення: часто – астенія, втомлюваність; нечасто – зниження маси тіла.

У разі появи небажаних реакцій пацієнту слід звернутися до лікаря.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістери у картонній пачці.

За рецептом.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги, 40-А.

26.09.2023 (затверджено Наказом МОЗ України від 26.09.2023 № 1665).